22 травня 1861 відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві "Кременчук" перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Влітку 1884 року на Тарасовій горі збудували перший народний музей – "Тарасову світлицю", а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проектом В. Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник "Могила Т. Г. Шевченка"; бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році.

З нагоди 160-ї річниці  перепоховання поета, в рамках обласних Шевченківських читань «Поетичний меседж поколінь»  з учнями 4-б класу Полонської ЗОШ №2 проведено поетичний  струмочок «Віночок віршів шани Кобзареві»