«Скільки я знаю мов, стільки разів я людина», – говорить народна мудрість. Та багатство, втілене в скарбниці інших мов, залишиться для людини недосяжним, якщо вона не оволоділа рідною мовою, не відчула її краси. Мова – духовне багатство народу. Ми часто чуємо ці слова, але не завжди задумуємось над їхньою глибиною. Адже мова – це історія життя наших далеких предків, це наш родовід, це колискова, яку співала нам у дитинстві матуся. Нині українська мова – одна з найбагатших мов світу. Наша мова, мов неповторний самоцвіт, виграє барвами веселки, має своє звучання, свою вагомість, свою красу. Для цього добре потрудились Г.С. Сковорода, І.П. Котляревський, Т.Г. Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка, Панас Мирний, І. Франко та багато інших. Кожен з них вніс у розвиток мови часточку досвіду свого, часточку душі. Продовжили ці традиції і представники красного письменства: О. Гончар, Л. Костенко, Д. Павличко, В. Симоненко, І. Драч…

Отже, нам є чим пишатися, що шанувати, кого наслідувати.

Саме про це йшла мова під час проведення інформини «Не цураймось рідної мови». Присутні дізнадися історію свята, переглянули книги на книжковій виставці та взяли участь у вікторині «Рідну мову добре знаєш – всі питання відгадаєш»
Віримо у майбутнє мови нашої, у світлу долю народу, бо мова – це найвищий дар людини й народу. Любімо рідну мову, бережімо і плекаймо її. Тоді вона буде шанованою, як і інші державні мови в більшості країн світу.