7 липня — один із найдивовижніших, найзагадковіших свят. З особливим трепетом завжди очікували на це свято юнаки та дівчата. Адже всі вони щиро вірили, що в ніч з 6 на 7 липня можна дізнатися про свою долю, чи будеш наступного року в парі, чи суджено Тобі вийти заміж, одружитися...

Традиційно починалися святкування ввечері 6 липня. Дівчата споряджали опудало Марени і починали водити навколо неї хороводи, співали жартівливі пісні. Невдовзі з'являлося парубоцтво. Юнаки забирали Марену — і дівчати були вимушені робити іншу, ще кращу. Коли їм вже набридало водити хороводи і співати, дівчата кидали опудало у воду.

Цим часом хлопці робили інше опудало — Купала. Біля нього розпалювали велике вогнище. Згодом, коли до юнаків приєднувалися дівчата, розпочиналися святкові ігри.

Вважалося, що пара закоханих обов'язково повинна перестрибнути через багаття, тримаючись за руки і не розриваючи їх. І тоді вони неодмінно скоро одружаться й житимуть разом усе життя. Крім того, здавна вірили, що у такий спосіб можна очистити свою душу.

І куди ж без ворожінь? Вже геть пізно ввечері дівчата пускали на воду зарання сплетені вінки. Кожна з дівчат намагалася, щоб її вінок був найкращим і обов'язково відрізнявся від інших. Для цього вплітали яскраву велику квітку або свічку. А кожен з хлопців на протилежному березі намагався спіймати вінок своєї коханої. Це був ще один знак, що бути їм у парі все життя.

Незмінним символом купальської ночі є квітка папороті. Найвідважніші юнаки вирушали опівночі до лісу з надією побачити цю квітку і зірвати її.

Про це і йшлося під час проведення народознавчого свята «Ой на Івана, ой на Купала». Дівчатка з захопленням плели та приміряли купальські вінки з яками ввечері підуть до річки пускати їх на воду, впізнавали лікарські рослини.